Виправдовувальні вироки у справах про дорожньо-транспортні пригоди.

Суд по ДТП

Тема виправдовувальних вироків при розгляді судами кримінальних проваджень (кримінальних справ) у справах про дорожньо-транспортні пригоди є актуальною в аспекті того, що злочин передбачений диспозицією статті 286 Кримінального кодексу України за суб’єктивною стороною є неумисним та як правило вчиняється у зв’язку з необережністю. Орган досудового розслідування з різних причин, в тому числі у зв’язку із неправильним проведенням слідчого експерименту (відтворення обстановки та обставин події), проведенням експертиз, неправдивими показами свідків, потерпілих, невірним застосуванням норм кримінально-процесуального законодавства може притягнути до відповідальності невинну особу та особу вина якої у встановленому законом порядку повністю доведена не була.

Основним об’єктом доказування у кримінальному провадженні (кримінальній справі) є наступні факти:

1. Особа яка притягується до кримінальної відповідальності порушила правила дорожнього руху. Ці порушення знаходяться в причинному зв’язку з дорожньо-транспортною пригодою. Адже бувають випадки що особа дійсно порушила ПДД, але ДТП сталося не внаслідок цього порушення (Наприклад водій до моменту ДТП порушив вимоги дорожньої розмітки чи  не надав дорогу пішоходам і т.д., але причиною ДТП був виїзд іншого водія на смугу зустрічного руху).

2. Спричинення в наслідок ДТП потерпілому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, тяжких тілесних ушкоджень чи смерті які знаходилися в причинному зв’язку з ДТП.

Вказані обставини доказуються шляхом проведення слідчих експериментів, допитів свідків, потерпілих, підозрюваних, проведенням судово-медичних та судово-автотехнічних експертиз.

Так допит має на меті встановити напрямок руху транспортних засобів та пішоходів, місце зіткнення транспортних засобів чи наїзду на пішохода, швидкість руху транспортних засобів та темп руху пішохода, сигнал світлофора який був увімкнений до моменту ДТП та під час пригоди, погодні умови під час ДТП (дощ, сніг, туман, ожеледиця і т.д.) і ніші відомості необхідні для правильного вирішення справи. Необхідно зазначити, що покази особи містять суб’єктивний характер, потребують перевірки за допомогою слідчого експерименту та можуть бути помилковими.

На слідчому експерименті встановлюється та перевіряються покази учасників та очевидців добуті в ході проведення допиту. Так встановлюється як рухалися транспортні засоби у відношенні до проїзної частини та повздовжніх орієнтирів, експериментальним шляхом встановлюється швидкість руху транспортних засобів, темп руху пішоходів, видимість дороги, об’єктів на дорозі в тому числі дорожніх знаків, транспортних засобів, оглядовість з робочого місця водія і ін.

На стадії призначення та проведення експертизи встановлюється наступне:

- Судово-медична експертиза встановлює ступінь тяжкості тілесних ушкоджень спричинених в результаті ДТП.

- Судово-автотехнічна експертиза встановлює чи є в діях водія порушення правил дорожнього руху. Якщо так то які і чи знаходилися вони в причинному зв’язку з подією ДТП. Встановлюється технічний стан транспортних засобів які приймали участь в пригоді.

- Проводяться інші експертизи в залежності від механізму та обставин ДТП.

 

Так розглянемо цікаві виправдовувальні вироки судів України.

 

І.  Вирок від 03 грудня 2013 року Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.

Фабула справи: Досудовим слідством  ОСОБА_7 обвинувачується в тому, що він  близько 09 години 29 травня 2012 року,  керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по автодорозі сполученням «Перечин-Свалява-Довге» у напрямку с. Поляна з пасажиром ОСОБА_2, не переконався в безпечності виконання маневру обгону,  виїхав на зустрічну смугу руху,  порушив вимоги п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 «б», 10.1, 11.2, 12.1, 12.3, 14.2 «в» «г»,  14.6 «г» Правил дорожнього руху України, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля НОМЕР_3 ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження   у   вигляді закритого перелому правої здухвинної кістки без зміщення, які згідно висновку судово-медичної експертизи №64 від 01.03.2013 року, кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Таким чином, ОСОБА_1 обвинувачується органом досудового розслідування в порушенні  правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту  особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

Мотивувальна частина вироку: Зазначене обвинувачення ОСОБА_1 не знайшло  свого підтвердження в ході судового розгляду. Факт дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29 травня 2012 року між селами Солочин та ОСОБА_8 району, із зіткнення автомобілів НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та «Форд-Фієста» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_4, підтверджується протоколом огляду  місця ДТП, фототаблицею та схемою до нього (т.1 а.с. 8-16). За висновком автотехнічної експертизи №22/245 від 08 листопада 2012 року  з технічної точки зору причиною ДТП, що мало місце 29 травня 2012 року, є невідповідність дій водія автомобіля НОМЕР_5 ОСОБА_1 вимогам п.п. 10.1 та 11.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв»язку з настанням даної ДТП. (т.1 а.с. 125-130). В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України,  винним себе не визнав  та показав, що 29 травня 2012 року йому зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що вона під час миття вікон  у санаторії «Квітка Полонини» впала з драбини та попросила відвезти її в лікарню.  В той час його дружина знаходилася в с. Поляна і чекала на нього і тому, забравши травмовану ОСОБА_2, спочатку направився в с. Поляна, щоб забрати дружину. Рухаючись в напрямку с. Поляна, між селами Солочин та Поляна потрапив в ДТП. Визнає себе винним в тому, що ДТП сталося з його вини, категорично заперечує факт отримання ОСОБА_2 травми тазу під час ДТП. Стверджує, що таку остання отримала внаслідок падіння з драбини під час миття вікон. 

Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 показала, що 29 травня 2012 року  прибирала в квартирі №4 в будинку №1 в с. Солочин Свалявського району. Приставивши драбину до зовнішньої сторони будинку та миючи вікно, втратила рівновагу і впала з драбини на бетон. Відчувши сильний біль в стегновій частині правої ноги, зателефонувала  ОСОБА_1 та повідломила, що впала з драбини та попросила його приїхати за нею і відвезти  у лікарню.  Приїхавший ОСОБА_1 відніс її на руках до салону свого автомобіля. Проїхавши с. Солочин,  автомобіль ОСОБА_1 потрапив в  ДТП.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що близько 09 години 29 травня 2012 року керувала автомобілем НОМЕР_6 та рухалася з с. Поляна  у напрямку с. Солочин Свалявського району зі швидкістю близько 30-40 км на год. За мостом,  проїжджаючи праве заокруглення дороги, побачила, що на зустріч їй рухаються два автомобілі, один з яких виконував маневр обгону іншого.  Побачивши, що відстань до зустрічних автомобілів невелика, вона почала гальмувати та прийняла вправо до обочини, але зустрічний автомобіль, який виконував маневр  обгону, зіткнувся в ліву передню частину її автомобіля своєю передньою частиною. Заявлений цивільний позов про відшкодування 133 375 грн. 44 коп. матеріальної та 15 000 грн. моральної шкоди повністю підтримала.

Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_9 показав, що 01 червня 2012 року проводив медичне освідчення ОСОБА_2, під час якого остання заявила, що 29 травня 2012 року, миючи вікна у своїх знайомих в санаторії «Квітка Полонини» впала з драбини з висоти близько 3 метрів. Після чого вона зателефонувала  своїм знайомим ОСОБА_1  і попросила відвезти її в  лікарню. Однак в дорозі перед с. Поляна сталася ДТП.  В складеному ним акті №114, врахувавши покази потерпілої ОСОБА_2 та відсутність зовнішніх пошкоджень в області тазу останньої, допустив, що ОСОБА_2 могла впасти з драбини. Складений ним акт №114 та висновок №64 різняться  в характері спричинення ОСОБА_2 травми тазу. При складанні ним висновку №64 керувався історією хвороби потерпілої, актом №114 та наданими слідчим матеріалами кримінального провадження, в результаті чого склав висновок про те, що ОСОБА_2 отримала  тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості під час ДТП. Висновок №64 складав без огляду ОСОБА_2, оскільки остання у зв’язку з вагітністю не мала змоги з’явитися для огляду.

Враховуючи розбіжності зазначених вище медичних висновків, судом на підставі ст. 332 КПК України  було призначено комісійну судово-медичну експертизу.

Так,  за висновком  комісійної  судово-медичної експертизи №61 від  09 вересня 2013 року  тілесні ушкодження у вигляді саден та синяків, за своїм характером, локалізацією, з урахуванням обставин справи, викладених засвідчуваною, певно могли виникнути при ДТП в результаті зіткнення двох  автомобілів, по механізму удару-тертя тілом об двері, виступаючі частини салону легкового автомобіля і вкладаються в час пригоди, що мала місце 29 травня 2012 року. Тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої здухвинної кістки, з урахуванням опису механізму виникнення даного перелому, обласним рентгенологом, скоріше всього виникло в результаті падіння тіла з певної висоти з послідуючим ударом тіла об тверде підлегле покриття, певно могло  виникнути при обставинах, на які  вказує потерпіла і вкладається в час пригоди, що мала місце 29 травня 2012 року.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, включає такі обов’язкові ознаки як: порушення правил безпеки дорожнього руху, суспільно-небезпечний наслідок та причинний зв’язок між порушенням і наслідками.

Кримінальна відповідальність за ст. 286 ч.1 КК України настає за умови заподіяння наслідків у вигляді спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Судом встановлено, що між порушенням правил безпеки дорожнього руху, допущеними ОСОБА_1, та наслідками у вигляді отриманих ОСОБА_2 середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відсутній причинний зв’язок, а тому ОСОБА_1 підлягає виправданню в зв’язку з недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України.

Відповідно до ст. 129 ч.3 КПК України цивільний позов ОСОБА_4 про відшкодування 133 375 грн. 44 коп. матеріальної та 15 000 грн. моральної шкоди  слід залишити без розгляду.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів, слід передати ОСОБА_1 за належністю; автомобіль НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4, слід  передати останній за належністю; сім-картку  «МТС» мобільного номеру 066-290-93-00, вилучену у ОСОБА_2, що знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження, слід   повернути останній за належністю.

Процесуальні витрати по справі слід віднести за рахунок держави.

 

Резолютивна частина вироку: ОСОБА_1 по пред’явленому йому обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч.1 КК України, виправдати за недоведеністю в його діянні складу кримінального правопорушення. 

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1, підписку про невиїзд - скасувати.

Речові докази: автомобіль НОМЕР_1, що знаходиться на зберіганні на майданчику тимчасового тримання транспортнизасобів - передати ОСОБА_1 за належністю; автомобіль НОМЕР_2, що знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 -  передати останній за належністю; сім-картку  «МТС» мобільного номеру 066-290-93-00, вилучену у ОСОБА_2, що знаходиться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження -  повернути останній за належністю.

Процесуальні витрати по справі віднести за рахунок держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через цей суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

 

Оскарження вироку: Вирок Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.12.2013 був оскаржений в апеляційному порядку прокурором та потерпілою.

 

Мотивувальна частина ухвали Апеляційного суду: З висунутого обвинувачення, ОСОБА_6   близько 9 год. 29.12.2012, керуючи автомобілем ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_3 рухаючись по автодорозі сполученням Перечин-Свалява-Довге у напрямку с. Поляна, не переконався у безпечності виконання маневру обгону, виїхав на смугу зустрічного руху, порушивши правила ПДР п.п. 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.10, 2.3 "б" 10.1, 11.2, 12.1, 12.3, 14.2 "в", г", 14.6"г" , не впорався з керуванням та допустив зіткнення з автомобілем марки Форд-Фієста, номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_8

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля ВАЗ ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження у виді закритого перелому правої здухвинної кісти без зміщення, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 64 кваліфікуються як тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості. Невиконання водієм ОСОБА_6  вищезазначених правил дорожнього руху знаходяться в прямому причинному зв`язку з наслідками які настали, отриманням ОСОБА_10 тілесних ушкоджень та кваліфікується як правопорушення передбачене ч.1 ст. 286 КК України. Органом досудового розслідування встановлено, що правопорушенням також спричинено майнову і моральну шкоду потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму п`ятдесят тисяч гривень.

Суд виправдовуючи ОСОБА_6  відхилив як неналежний доказ  висновок судово-медичного експерта за №64 про характер та механізм  отримання потерпілою ОСОБА_10 тілесного ушкодження  з тих підстав, що експерт потерпілу не оглядав, а керувався виключно медичною документацією та актом судово-медичного обстеження   за №114.  Суд взяв до уваги висновок комісійної судово-медичної експертизи від 09.09.2013 за № 61, відповідно до якої потерпіла ОСОБА_10 отримала  закритий перелом здухвинної кістки внаслідок падіння з висоти.

Таким чином суд  дійшов висновку про відсутність  причинного зв`язку між ДТП і отриманою ОСОБА_10 травмою, яку за її показаннями, вона отримала внаслідок падіння з висоти та виправдав за недоведеністю  кримінального правопорушення.

У зв`язку з цим суд залишив без розгляду цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 заявлений на суму 133375 грн. матеріальної шкоди та 15 тис. гривень моральної шкоди.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати та винести  обвинувальний вирок. Обгрунтовує  тим, що  даний вирок не відповідає вимогам  ч.1 ст. 370 КПК України, оскільки  суд не перевірив усі докази, не дав  їм оцінки на предмет  належності,  допустимості, достовірності та достатності  для вирішення питань, визначених даною нормою. Вважає, що як обвинувачений, так і  потерпіла ОСОБА_10 дали суду показання щодо обставин отримання потерпілою ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, які не були  перевірені  судом, а ті що були зібрані органом досудового розслідування вказують власне на те, що обвинувачений  порушивши ПДР зіткнувся із зустрічним автомобілем, внаслідок чого пасажир отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження, що ствердужується як висновком  автотехнічної експертизи, так протоколом огляду місця події, а також роздруківками телефонних розмов ОСОБА_10, з яких не вбачається, що остання телефонувала Пензенштдлеру для того, щоби він її травмовану завіз у лікарню. Вважає, що суд допустив однобічність та виніс явно незаконне рішення.

В доповненні до апеляційної скарги, прокурор змінив апеляційні вимоги, просив вирок скасувати,  призначити новий розгляд даного кримінального провадження у суді першої інстанції.  Обгрунтував тим, що суд  порушив вимоги  ч.3 ст.  314 КПК України, оскільки не розглянув угоду про примирення між підозрюваним і потерпілою, яка була подана  на стадії досудового розслідування.

В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_8 також просить даний вирок скасувати та постановити новий, яким визнати ОСОБА_6 винним у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 286 КК України. Обґрунтовує тим, що суд  поклав в основу виправдувального вироку не перевірені показання потерпілої ОСОБА_10, що вона отримала травму  під час миття вікон зранку . Вважає, що вона отримала травму під час ДТП. Більш того, убачається, що обвинувачений віз потерпілу зовсім у протилежному напрямку  від лікарні і даних про те, що потерпіла йому телефонувала, немає.   Просить винести рішення яким задовольнити її цивільний позов, оскільки винним у ДТП є саме ОСОБА_6.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора в підтримання апеляційних вимог та представника потерпілої ОСОБА_8 адвоката ОСОБА_9, який підтримав апеляційну скаргу потерпілої та прокурора, заперечення виправданого, його захисника і представника потерпілої ОСОБА_10 щодо доводів апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляцій та сторін,  апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Суд першої інстанції встановивши  фактичні обставини справи, дійшов вірного висновку  про відсутність складу злочину у діях водія.

Орган досудового слідства  висуваючи ОСОБА_6  обвинувачення у тому, що при здійсненні ним зіткнення  із зустрічним автомобілем, потерпіла ОСОБА_10, яка їхала  разом з ним в якості пасажира, отримала тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості під час ДТП, не узгоджується  із здобутими доказами.  Так,  впродовж досудового розслідування  ОСОБА_10  стверджувала,  що після отримання травми ноги внаслідок падіння з драбини, на її прохання у лікарню відвозив обвинувачений, а під час ДТП вона отримала легкі тілесні ушкодження. До обвинуваченого претензій немає, визнавати її потерпілою не просила, як і притягувати до відповідальності.

Критерієм кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 286 КК України є порушення правил дорожнього руху чи експлуатації транспортного засобу, суспільно небезпечних наслідків цього, причинний зв`язок між  порушенням і наслідками, тобто отримання потерпілою особою середньої тяжкості тілесного ушкодження  внаслідок ДТП.

Як встановлено у справі, чого і не заперечили учасники кримінального провадження, ОСОБА_6 порушив правила дорожнього руху при здійсненні маневру обгону та зіткнувся із зустрічним транспортним засобом, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, а водій ОСОБА_6 та його пасажир, легкі тілесні ушкодження, що підпадає під ознаки адміністративного правопорушення, зокрема ст. 124 КУпАП.

Перевіряючи докази обвинувачення, суд першої інстанції призначив повторну комісійну судово-медичну експертизу з приводу отриманих ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, яка дійшла висновку, що ОСОБА_10 отримала середньої тяжкості тілесне ушкодження: закритий перелом здухвинної кістки внаслідок падіння з висоти, а інші тілесні ушкодження, які є легкими- внаслідок ДТП.  Даний висновок узгоджується з показаннями ОСОБА_10.

Отже, оскільки ОСОБА_10 внаслідок ДТП отримала легкі тілесні ушкодження, а критерієм кримінальної відповідальності є отримання особою середньої тяжкості тілесне ушкодження, то в діях ОСОБА_6 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч.1 ст. 286 КК України.

На підставі викладеного, суд першої інстанції мав виправдати ОСОБА_6 за відсутністю складу кримінального правопорушення, а не за недоведеністю.  

У зв`язку з цим на підставі п.4  ч.1 ст. 408 КПК України  вирок підлягає зміні.

Доводи прокурора про те, що ОСОБА_10 дала неправдиві свідчення щодо механізму отримання  нею тілесних ушкоджень, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки  інших достовірних доказів  про те, як саме отримала тілесні ушкодження ОСОБА_10 немає, а всі сумніви і припущення  тлумачаться на користь обвинуваченого. З урахуванням викладеного, немає правового значення і угода, укладена між підозрюваним і потерпілою,  більш того, з цієї угоди вбачається, що ОСОБА_10  потерпілою себе не визнає та просила кримінальне провадження закрити. Одночасно у цій угоді немає відомостей, що  підозрюваний вину свою визнав / т.1 а.с. 181, т.2 а.с. 6/. Така угода не відповідає вимогам  ст. ст. 469, 471 КПК України та не могла бути предметом розгляду.

З цих же підстав апеляційний суд відхиляє і доводи потерпілої ОСОБА_8 .Хоча ОСОБА_8 визнана потерпілою у справі, оскільки їй заподіяна матеріальна шкода ,  проте вона не була позбавлена можливості звернутися з цивільним позовом  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок джерела підвищеної небезпеки, в порядку цивільного судочинства. Таке право вона не втратила  і на даний час. Оскільки суд першої інстанції в резолютивній частині вироку не зазначив, що зробив з цивільним позовом ОСОБА_8,  а з мотивувальної частини вбачається, що залишив без розгляду,  судова колегія  вважає, що дане рішення слід внести в резолютивну частину вироку.

 

Резолютивна частина ухвали Апеляційного суду: апеляційну скаргу прокурора і апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 - залишити без задоволення. 

Вирок  Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від  3.12.2013 щодо ОСОБА_6 -  змінити.

Вважати ОСОБА_6 виправданим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.286 КК України  у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

Цивільний позов ОСОБА_8 залишити без розгляду.

В  решті вирок залишити без зміни.

Отже підсумовуючи результати судового розгляду зазначеної справи можливо зробити висновок про те, що стороною обвинувачення не був доведений причинний зв'язок про те, що тілесні ушкодження були отримані внаслідок ДТП.

 

Розглянемо іншу ситуацію.

ІІ. Вирок від 16 грудня 2013 року Іванківського районного суду Київської області.

 

Фабула справи: На досудовому слідстві та під час розгляду справи в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України, не визнав та показав, що він 27 вересня 2008 року о 23 годині, керуючи за дорученням автомобілем НОМЕР_2, який належить його матері, ОСОБА_6, рухався по вул. Поліській в смт. Іванків в напрямку центру селища. Керований ним автомобіль був технічно справний, спиртних напоїв він не вживав. В якості пасажира на передньому сидінні автомобіля сидів його знайомий ОСОБА_8. Рухаючись на 3 (третій) передачі зі швидкістю 55-60 км/год., бачив, що позаду нього також рухався автомобіль. Під час руху з пасажиром не розмовляв, від керування автомобілем не відволікався та побачив, що йому на зустріч, по зустрічній смузі руху, рухається автомобіль темного кольору зі швидкістю приблизно 80-100 км/год., при цьому на зустрічному автомобілі було увімкнено дальнє світло фар та протитуманні ліхтарі, світло від яких його засліпило. Після зустрічного розїзду з автомобілем, що рухався на зустріч, на долі секунди він побачив пішохода, який знаходився прямо перед його автомобілем на його смузі руху і відразу відбувся наїзд правою передньою частиною автомобіля НОМЕР_3 на потерпілого ОСОБА_7, після чого він різко натиснув на гальма та вивернув кермо автомобіля в ліво. Вийшовши з автомобіля, він підійшов до пішохода, який лежав на правій смузі руху, вздовж проїзної частини і вже був без ознак життя.

 

Мотивувальна частина вироку: судом, під час розгляду справи, не було виявлено протиріч у показах підсудного, які загалом суд оцінює як правдиві та однозначні.

Допитана в якості потерпілої, ОСОБА_1, у судовому засіданні пояснила, що в той день з молодшим сином була в Києві на роботі. Близько 20-21 години вона подзвонила своєму сину, покійному уже, розмовляла з ним, він казав, що збирається на рибалку. Десь о 12 годині ночі до неї зателефонував працівник міліції з телефону її сина та сказав, що сталась ДТП і її син загинув. Протягом всього судового розгляду потерпіла наголошувала, що досудове слідство було проведено з грубими порушення, оскільки в матеріалах справи відсутні фотографії з місця ДТП, які були, а потім якимсь чином зникли; кров, взята у ОСОБА_3 відразу після ДТП, також чомусь не була досліджена на предмет наявності алкоголю; під час відтворення обстановки в жовтні 2011 року також були допущені помилки: крім неї та підсудного в автомобіль ніхто не сідав та не перевіряв видимість, було відсутнє вуличне освітлення, автомобіль для засліплення було взято у брата підсудного, що на її думку, призвело до необєктивних результатів відтворення, і, як наслідок, хибного висновку експертизи. Вважає, що вина ОСОБА_3 доведена. Просила суд застосувати до нього покарання у вигляді 7 чи 8 років позбавлення волі, а також задовольнити цивільний позов у повному обсязі, оскільки через винні дії підсудного вона втратила сина, тяжко переживає цю втрату, зокрема й тому, що протягом такого значного часу ОСОБА_3 не покараний за свій злочин.

Потерпілий, ОСОБА_2, у судовому засіданні пояснив, що потерпілий ОСОБА_7 був йому і за брата, і за батька, завжди і у всьому йому допомагав та підтримував, а тому його втрату він тяжко переживає. Просив суд задовольнити його цивільний позов, а ОСОБА_3 покарати позбавленням волі.

Допитані у судовому засіданні свідки показали наступне.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні суду показав, що 27.09.2008 року він відпочивав у магазині «Барвінок», до нього підійшов хлопець та запропонував познайомитись. Він представився ОСОБА_7, та запропонував випити. Євген на момент знайомства вже був у нетверезому стані. Вони випили пляшку горілки 0,5 л. Так як магазин закривався, вони вирішили піти до кафе «Загадка». Коли перейшли дорогу біля автостанції, він передумав йти та сказав ОСОБА_7, що піде додому. Євген йшов позаду нього за 10-20 метрів, в одному напрямку, але по іншій стороні дороги, по пішохідній доріжці. На зустріч їхала іномарка з включеним дальнім світлом, у автомобілі було ввімкнено чотири фари, і цей автомобіль швидко їхав, а також його засліпив. Позаду він почув глухий удар, однак самого моменту наїзду на ОСОБА_7 він не бачив. Після удару він почув писк гуми. Коли повернувся, то побачив автомобіль марки «Таврія», який стояв на зустрічній смузі руху, а ОСОБА_7 лежав на проїжджій частині. Він підійшов до місця події, почали викликати швидку. Він дочекався міліцію та давав пояснення. Також зазначив, що приймав участь у відтвореннях обстановки та обставин події. Будучи додатково допитаним, свідок ОСОБА_9 показав суду, що був на відтворенні, яке проводилося 11 жовтня 2011 року, близько 22 години. На відтворенні були присутній експерт, поняті, потерпіла. У нього, як свідка, слідчий та експерт запитували  в якому напрямку їхала машина ОСОБА_3 та яке світло фар було у зустрічного автомобіля. На зазначені запитання він повідомив, що фари зустрічного автомобіля були, на його думку, «галогенові», оскільки дуже світили в режимі дальнього світла. Також запитували чи відповідає світло виставленого для засліплення автомобіля тому, яке було в зустрічного автомобіля, на що він відповів ствердно. За кермо автомобіля ОСОБА_3 під час відтворення сідали як поняті, так і потерпіла. Протокол він не підписував, оскільки йому потрібно було йти на роботу.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні суду показав, що дана подія відбулася майже пять років назад. Він з ОСОБА_3 їхали на автомобілі останнього по вул. Поліській з боку окружної дороги в напрямку лікарні. На зустріч їм їхав автомобіль з дальнім світлом. ОСОБА_3 давав світлові знаки зустрічному автомобілю, щоб той переключився на ближній. Метрів за 200 побачив даний автомобіль, видимість ставала гірша, зустрічний автомобіль його засліпив. ОСОБА_3 їхав приблизно 60-80 км/год. Він відчув, як ОСОБА_3 почав знижувати швидкість, коли засліпив зустрічний автомобіль. Звідки взявся на дорозі пішохід, він не знає. Він, особисто, пішохода побачив у момент зіткнення, а тому сказати чи він вибіг на проїжджу частину, чи там стояв, він не може. Лише після удару ОСОБА_3 застосував екстрене гальмування. Автомобіль занесло. Коли автомобіль зупинився, вони вийшли та побачили, що на дорозі лежав пішохід. Потерпілий не подавав ознак життя. На місці події були він, ОСОБА_9, ОСОБА_3 та ОСОБА_10, вони підійшли до пішохода, який лежав на асфальті та побачили, що він не живий. ОСОБА_10 та ОСОБА_3 почали дзвонити в швидку і міліцію.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні суду показав, що він працював та той момент і зараз працює слідчим Іванківського РВ. Коли сталось саме ДТП він точно вже не памятає. На місце ДТП виїжджав слідчий Кучер К. Потім ці матеріали перебували в ДАІ. Пізніше ним була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 286 КК України, були призначені автотехнічні та судово-медичні експертизи. Фотозйомка на місці ДТП проводилась експертом криміналістом, але він не памятає чи були фототаблиці. Потім цю справу забрали до Слідчого управління ГУ МВС України в Київській області.

Свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні показала суду, що вона експерт-криміналіст Іванківського РВ, але вже не памятає цього ДТП, оскільки пройшло багато часу. Крім того, в той період було багато ДТП, на які вона виїжджала. Вона проводила фотографування потерпілого на місці ДТП, що там було ще, вона не памятає, як і не памятає, кому передавала фотографії із місця ДТП. Зазначила, що потерпілий знаходився на асфальті, мертвий.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні суду показав, що в той день, коли сталось це ДТП він гостював у тещі. Десь об одинадцятій годині вечора він з дружиною на власному автомобілі повертались додому, їхали позаду автомобіля «Славута», на зустріч їхав автомобіль, який засліпив його, але він не зупинявся. Він подавав світлові знаки, щоб зустрічний автомобіль переключився на ближнє світло, але він не переключився. Розминувся з зустрічним автомобілем десь біля повороту на житловий масив «Мурашки», марки даного автомобіля не роздивився. Приблизно через дві хвилини від розїзду з автомобілем, який засліплював, він доїхав до місця ДТП. Побачив попереду автомобіля світло, зупинився, йому сказали, що водія автомобіля «Славута» засліпив зустрічний автомобіль і він збив людину. Машина підсудного стояла на середині дороги. На місці ДТП був ОСОБА_3 та його пасажир. На потерпілого він не дивився, але памятає, що на ньому були сірі речі. Асфальт в той час був сухий. При додатковому допиті свідок ОСОБА_10 показав суду, що приймав участь у відтворенні обстановки та обставин події. Це було у жовтні 2011 року, точної дати він не памятає, ввечері, близько 22 години біля провулку Леніна по вулиці Поліській. Також були присутні потерпіла, підсудний, адвокат ОСОБА_4, слідчий, експерт, поняті. Дощу в той день не було. Ліхтарі горіли. Машина виставлялася, яка сліпила, потім її підкочували та запитували чи видно статиста, статист був в темному одязі. Сідали в машину учасники та поняті і дивились чи видно статиста, потерпіла теж сідала і дивилась. Люди говорили, що статиста не було видно. Потерпіла весь час була невдоволена, всі дії їй не подобалися, за одяг статиста предявляла претензії. По світлу фар зустрічний автомобіль відповідав тому, що був в момент ДТП. Автомобіль ОСОБА_3 стояв на своїй смузі більш до середини. Все це фіксувалося в протоколі відтворення. Після відтворення ознайомились з протоколом, претензій ніяких не було. Він побув до кінця і поїхав. Потерпіла весь час робила зауваження. На потерпілому був темний одяг і курточка темна. Взуття теж було темне. Куртка була при тілі.

Будучи допитаним в якості свідка, слідчий Колосовський О.І., показав суду, що він проводив відтворення обстановки та обставин події у жовтні 2011 року, під час якого перевірив видимість і водієм, і учасниками процесу. В машину сідали поняті і підсудний. Зазначив, що потерпіла перекручує обставини. Вона надала куртку з білими вставками, яка не відповідала тій, що була на потерпілому в момент наїзду, через це виник конфлікт. Він запитував у перехожих, на що вони відповіли, що куртка, яку надала потерпіла, була з білим кольором. На той момент перевіряв видимість експерт і всі учасники, він, особисто, також нахилявся в скло і дивився. Перед початком відтворення він запитував у фігурантів чи відповідають погодні умови, заперечень не було. Виміри проводили по показам ОСОБА_3. Там було проведено виміри на видимість, розтяжка авто. Автомобіль був узятий такий, який підходив по освітленню фар, фігурант підтвердив, а такого поняття, як автомобіль зацікавленої особи, нема. Експерт допомагав проводити відтворення, бо у нього є спеціальні знання, допомагав проводити заміри. Відтворення проведено з урахуванням всіх обставин, потерпіла писала зауваження власноручно, від інших учасників зауважень не було. Щодо фото таблиць, пояснив, що йому були передані матеріали без фотографій.

Будучи допитаним в якості свідка, ОСОБА_13, показав суду, що був присутній на відтворенні як спеціаліст-автотехнік. Всі відтворення проводиться за стандартними схемами, денне або нічне. Були всі учасники, він також ставив свій підпис. Відтворення було проведено відповідно до вимог. Відтворення проводиться в тих умовах, наближених до тих, при яких сталось ДТП. Було засліплення водія та наїзд на пішохода. Відтворення проводить слідчий, а він слідкував чи було все правильно. Все записувалось до протоколу. Потім водій розповідав, що відбулось під час ДТП. На місці відтворення були: підсудний, потерпіла, свідки, слідчий, поняті, помічники. Було дуже шумно. Він запамятав потерпілу. Проводилась стандартна процедура: встановлювали чи відповідають умови за обстановкою; було запропоновано водію вказати місце наїзду, сліди гальмування, речові докази; помічали та вказували положення транспортного засобу в момент засліплення та момент наїзду; відмірялися положення автомобіля, було розтягування автомобілів, вимірювали їхню швидкість, відповідно від моменту засліплення до наїзду на пішохода. В машину сідали, як мінімум один понятий, і по черзі всі учасники відтворення. При даному відтворенні він особисто сідав в цей автомобіль.

В ході судового слідства судом було також досліджено і інші докази, зокрема висновки експертиз та інші докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 11 враховуючи характер, локалізацію та механізм тілесних ушкоджень на трупі гр. ОСОБА_7, останній в момент первинного контакту із транспортним засобом знаходився у вертикальному чи близькому до нього положенні, повернутий передньою половиною тіла (т. 1 а.с. 68-71).

Крім того, відповідно до висновку експертів № 22/К від 10.02.2010 року, комісійної судово-медичної експертизи, виходячи з характеру та локалізації виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_7, найбільш ймовірно, що у момент первинного контакту з транспортним засобом він знаходився у вертикальному або близькому до нього положенні тіла, обернутий правою передньо-зовнішньою поверхнею тіла до автомобіля; первинний контакт відбувся між передньо-зовнішньою поверхнею правої гомілки та переднім бампером з правого боку, в цей момент могли виникнути забійні рани в ділянці правої гомілки та пошкодження правого бамперу; в подальшому сталося закидання пішохода передньою поверхнею тіла на кузов автомобіля ЗАЗ 110307 з пошкодженням правої фари, лобового скла з правого боку та правою передньою стійкою, в цей момент виникла переважна більшість інших виявлених на трупі тілесних ушкоджень (т. 1 а.с. 119-124).

Відповідно до акта судово-токсикологічного дослідження № 2466, при судово-токсикологічному дослідженні крові і сечі трупа ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, виявлено етиловий спирт: в крові 3,31‰, в сечі 3,22‰. Дані значення підтверджуються і висновком експерта № 11(т. 1, а.с.68-71), відповідно до якого зазначена концентрація етилового спирту в організмі щодо живої людини відповідає сильному ступеню алкогольного сп’яніння.

Дані, зазначені у висновках експертиз, об'єктивно співпадають з показами підсудного та свідків, які були надані на досудовому слідстві та під час розгляду справи в суді.

10 квітня 2009 року експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області, ОСОБА_14, був наданий висновок експерта за № 321 А від 10.04.2009 року, в якому зазначено, що: «в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись як з обраною, так і з допустимою по видимості елементів дороги швидкістю».

04 серпня 2009 року експертом сектору автотехнічних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області, ОСОБА_15, був наданий висновок експерта за № 641А від 04.08.2009 року, в якому експерт зазначив, що: «в заданій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ЗАЗ не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода шляхом застосування термінового гальмування в момент виникнення небезпеки для його руху, рухаючись як з обраною, так і з допустимою по видимості елементів дороги швидкістю».

Згідно висновку судової комісійної автотехнічної експертизи Одеського НДІСЕ № 497 від 08.11.2013 року експертним шляхом встановлено, що за умовами видимості дороги швидкість автомобіля ЗАЗ-110307 під керуванням ОСОБА_3 до моменту наїзду на пішохода ОСОБА_7 не повинна була перевищувати 33,0 33, 9 км/год. Однак, у висновку експерти не дали відповідь, чи мав водій, рухаючись із вищевказаною швидкістю, технічну можливість уникнути наїзду на пішохода, оскільки дане питання вирішується зіставленням відстані, на якій перебував автомобіль від пішохода в момент виникнення небезпеки для руху, з відстанню, необхідною для зупинки автомобіля в умовах місця події. Оскільки при проведенні відтворення обстановки та обставин події 18.10.2011 року при всіх позиціях зближення із зустрічним автомобілем з робочого місця водія автомобіля ЗАЗ статиста видно не було, тому, як зазначено у висновку експертизи, дане питання не має технічного змісту.

Висновки автотехнічних експертиз № 9-212 від 06.11.2009 року (т.1 а. с.110-114) та № 9-183 від 22.09.2010 року (т.1 а. с.129-134) суд оцінює критично, оскільки, як було встановлено під час судового слідства, дані, які бралися за основу при проведенні розрахунків, не відповідали фактичним обставинам справи та первинному протоколу огляду місця події і схемі ДТП; не встановлювалось місце засліплення водія ОСОБА_3; не прийнято до уваги при розрахунках завантаженість автомобіля ЗАЗ.

Зокрема, у висновку № 9-212 від 06.11.2009 року (т.1  а. с. 110-114) експертами зазначено, що через відсутність вихідних даних у матеріалах кримінальної справи, відповісти на поставлені слідством питання не є можливим.

Під час проведення автотехнічної експертизи № 9-183 від 22.09.2010 року (т.1 а. с.129-134) за основу бралися вихідні дані, що містилися у протоколі відтворення обстановки та обставин події від 07.09.2010 року, який в свою чергу містив необєктивну інформацію, зокрема, протокол відтворення від 07.09.2010 року та схема до нього не відповідали первинному протоколу огляду місця події та первинній схемі ДТП; в ньому не вірно зазначені розміри знаходження автомобіля ЗАЗ на проїжджій частині; взагалі не встановлено місця, де відбулося засліплення водія ОСОБА_3

Крім того, як вбачається із протоколу судового засідання від 12 липня 2011 року (т. 2 а.с. 35), був допитаний експерт ОСОБА_16 З його показів слідує, що «схему він складав схематично, а тому на схемі не обовязкове дотримання всіх розмірів»; «експертиза встановлювалася на обмеження видимості, а потім виявилося, що водій був засліплений 5 секунд, це дуже багато для руху автомобіля».

Під час проведення відтворення обстановки та обставин події 07.09.2010 року експерт ОСОБА_16 перебував в стані алкогольного спяніння, що було підтверджено самим ОСОБА_16 в судовому засіданні 12.07.2011 року, а також захисником підсудного адвокатом ОСОБА_4, потерпілою ОСОБА_1

Враховуючи вищевикладене, суд вважає висновки автотехнічних експертиз № 9-212 від 06.11.2009 року та № 9-183 від 22.09.2010 року неналежними доказами.

Таким чином, судом встановлено, що підсудний, ОСОБА_3, 27 вересня 2008 року о 23 годині, керував автомобілем марки ЗАЗ 110307д.н.з. 442-94 КК  в смт. Іванків Київської області, по вул. Поліська, з допустимою швидкістю руху, що підтверджено як показами самого підсудного, так і свідка ОСОБА_8 та висновками експертиз; ОСОБА_3 на короткий проміжок часу був засліплений світлом фар зустрічного автомобіля, що слідує із показів підсудного та підтверджено показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_10 та ОСОБА_9; при виникненні засліплення, ОСОБА_3 вживав заходів щодо зниження швидкості руху керованого ним автомобіля, що підтверджено показами самого ОСОБА_3, а також свідком ОСОБА_8, який був пасажиром в автомобілі ЗАЗ 110307 під керуванням ОСОБА_3; перешкоди для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 підсудний ОСОБА_3 не бачив із робочого місця водія, що підтверджено як показами підсудного та свідка ОСОБА_8, так і під час відтворення обстановки та обставин події 18.10.2011 року, а також показів свідка ОСОБА_9, який самого моменту наїзду хоч і не бачив, але зазначив, що спочатку почув звук удару, а вже потім звук гальмування автомобіля.

Наведені вище обставини та докази, що містяться в матеріалах справи, при дослідженні у їх сукупності не дають підстав суду дійти однозначних висновків про винуватість ОСОБА_3 у скоєнні злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 286 КК України, оскільки ним не було допущено порушень вимог п. п. 1.5,12.2,12.3,12.4,19.3  Правил дорожнього руху України, і сторона обвинувачення не надала відповідні докази, які б вказали на прямий причинний звязок з порушенням ОСОБА_3 вищевказаних Правил і ДТП, та виключали сумніви у його винуватості.

Натомість, з наявних в матеріалах справи доказів та обставин, що були встановлені під час розгляду справи, суд вбачає в діях потерпілого ОСОБА_7 порушення Правил дорожнього руху України, грубе невиконання яких знаходиться в прямому причинному звязку з дорожньо-транспортною пригодою.

Враховуючи те, що актом судово-токсикологічного дослідження № 2466 та висновком експертизи № 11 у  крові і сечі трупа ОСОБА_7 виявлено етиловий спирт: в крові 3,31‰, в сечі 3,22‰, що за життя відповідає тяжкому ступеню  алкогольного сп'яніння, така поведінка пішохода може бути притаманна потерпілому, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння.

Так, у відповідності до п. п. 4.1 Правил дорожнього руху України, пішоходи повинні рухатись по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому по краю проїзної частини на зустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

Відповідно до п. 4.4 ПДР України у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості, мати на зовнішньому одязі світлоповертальні елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

Пунктом 4.7 ПДР України визначено, що пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, а у разі їх відсутності на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

Як передбачено п. 4.8 Правил, якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

Підпунктами «а», «б», «г», «ґ» п. 4.14 Правил дорожнього руху передбачено, що пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід, переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга, затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не повязано із забезпеченням безпеки дорожнього руху.

Оцінюючи в сукупності всі наявні в матеріалах справи докази та обставини, що були встановлені під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, що кваліфікується, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_7 визнається судом недоведеним, оскільки досудовим слідством не було надано достатніх та необхідних доказів, які б свідчили про вину ОСОБА_3 у скоєнні цього злочину, а тому підсудного необхідно виправдати за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.  

Речові докази: автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_4, який переданий на зберігання під розписку ОСОБА_3 залишити у його користуванні; кросівки та осип скла, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Іванківського РВ знищити.

Судові витрати по кримінальній справі прийняти на рахунок держави.

Обраний відносно підсудного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд  підлягає скасуванню.

Цивільні позови, заявлені потерпілими, на підставі ч. 3 ст. 328 КПК України слід залишити без розгляду.

 

Резолютивна частина вироку: ОСОБА_3 визнати невинуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України за відсутністю в його діях складу злочину та виправдати.

Речові докази: автомобіль ЗАЗ 110307 д.н.з. НОМЕР_4, який переданий на зберігання під розписку ОСОБА_3 залишити у його користуванні; кросівки та осип скла, які знаходяться на зберіганні у камері схову речових доказів Іванківського РВ знищити.

Судові витрати по кримінальній справі прийняти на рахунок держави.

Обраний відносно підсудного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд  - скасувати.

Цивільні позови, заявлені потерпілими ОСОБА_1 та ОСОБА_2, залишити без розгляду.

 

Отже вбачається, що в даній справі органом досудового розслідування не був доведений причинний зв'язок між порушенням правил дорожнього руху водієм та настанням ДТП. Визнано, що правила дорожнього руху в даній ситуації порушив пішохід.

Рішення судів взяті з єдиного реєстру судових рішень http://www.reyestr.court.gov.ua/

Далі буде.

 

Інші статті за даною темою:

Що роботи якщо сталася дорожньо-транспортна пригода.

Юридична допомога авто адвоката.

Послуги юриста, адвоката. 

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить